Подорож до Київської Русі. Ярослав Мудрий
Підготувала:вчитель історії Гнатів Стефанія Яківна
Мета:
1. Поглибити знання учнів про Київську Русь епохи Ярослава Мудрого.
2.Розкрити багатоаспектність державотворчої діяльності Ярослава Мудрого.
3. Розвивати творче мислення учнів засобами гри,пізнавальну активність учнів.
4.Виховувати інтерес до історії України і українського народу, який її творив.
5. Виховувати повагу до минулого українського народу.
Тип уроку: Проектне навчання, урок вистава, урок узагальнення з теми «Київська держава за правління Ярослава Мудрого».
Вид заняття: Урок-подорож,прем’єра драматичної поеми «Ярослав Мудрий»
Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть :
- Показувати на карті територію Київської Русі за князювання Ярослава Мудрого.
- Складати характеристику князя Ярослава Мудрого як особистості так й державного діяча.
- Удосконалювати навички роботи з історичною літературою, уміння аналізувати й узагальнювати матеріал, робити висновки.
- Висловлювати власну точку зору.
Епіграф уроку:
«До минулого стався з вдячністю.
До сьогоднішнього – діяльністю.
До майбутнього – відповідальністю.
Обладнання: карта «Київська Русь»,Фотографії, портрети,ілюстративні зображення Києво – Печерської лаври, Софіївського собору, Золотих воріт, костюми.
Підготовчий етап.
- Урок потребує детальної підготовки, під час якої вчитель розробляє організаційно – методичне забезпечення(схему роботи на зупинках, ілюстративні картки із завданнями), а також вчитель дає учням завдання самостійно познайомитися з текстом драматичної поеми «Ярослав Мудрий» Івана Кочерги.
- Учитель ділить клас на 3 групи. Кожній з груп дає завдання для самостійного опрацювання. Для майбутньої вистави потрібні актори ( роль Ярослава Мудрого, Інгігерди, Єлизавети, Микити, Сельвестра, Журейка, Мирослава, актори задіяні масових сценах ( іноземні посли, княжа варта).
На одному із попередніх занять вчитель оголошує дату проведення; знайомить з маршрутом подорожі; розподіляє ролі серед учнів,а також перелік джерел для самостійної підготовки.
І.Організаційний момент.
ІІ. Історична подорож «Містом Ярослава».
- Зупинка «Золоті ворота». Нестор – літописець.
- Зупинка «Києво – Печерська лавра».Антоній та Феодосій Печерські.
- Зупинка «Софіївський собор».
- Зупинка «Княжий палац», прем’єра вистави Івана Кочерги «Ярослав Мудрий».
ІІІ. Підсумковий етап.
ІV. Домашнє завдання.
ХІД УРОКУ.
І. Організаційний момент.
ІІ. Історична подорож «Містом Ярослава».
Учитель. На попередньому уроці ми з вами знайомилися з внутрішньою та зовнішньою політикою Ярослава Мудрого. Ви багато дізналися нового й цікавого з життя нашої держави і народу в минулому, і, мабуть, кожен із вас мріє побувати в Києві, відвідати ті історичні місця, про які йшлося і буде йтися на уроках
Тож сьогодні я вам пропоную уявну подорож до Київської Русі, відвідати Київ – Матір – міст руських», як назвав його князь Олег. Отже, пропоную вам відвідати Київ у ХІ столітті. Авторитет держави багато в чому залежить від «обличчя її столиці, тому Ярослав Мудрий докладав усіх зусиль для прикраси і зміцнення Києва. Ось як описує будівничу діяльність Ярослава літописець: «Заложив Ярослав місто велике в літо 1037 року, заложив Золоті ворота і церкву Софії».
Перш ніж вирушати в подорож, необхідно знати, де ж розташована країна, яку ми маємо намір відвідати.
- Де була розташована держава Київська Русь у Х – ХІІ ст.? Яку займала територію?
- Які племена населяли цю територію Київської Русі?
- Які держави та народи межували з Київською Руссю?
На землях племен, які населяли територію Київської Русі виникли різні міста. Давайте назвемо їх, розв’язавши завдання.
- Іноземців вражала велич цього міста, вони називали його «суперником» Константинополя(Київ).
- Зібрала дружину княгиня Ольга, вирушила в землі непокірних древлян, оточила місто і звернулась з проханням прислати з кожної хати по три голуба і три горобці? ( Іскоростень)
- Син Святослава заснував на Волині нове місто і назвав його своїм ім’ям? (Володимир)
Вчитель: Тепер,коли ми знаємо, де знаходилась держава К. Р., які там жили люди, які існували міста, давайте вирушимо в подорож до древнього Києва. Ще здалеку видно численні куполи з церков, що виблискують позолотою. А навколо міста високий мур, ворота міста зачинено. Вартові відповідають, що впустять нас до міста, якщо дамо їм правильні відповіді на питання.
1. Хто і коли заснував місто Київ? (5 ст.)
2.Хто оповів нам легенду про заснування Києва? (Нестор – літописець в «Повісті минулих літ)
3.Хто і коли охрестив Київську Русь? (988 р)
4.Яких князів Київської русі ви знаєте?
5.Які вороги нападали на Київську Русь?(печеніги, половці, хозари)
Вчитель. Вартові зрозуміли, що ми не вороги, а учні Волсвинської школи і впускає нас в місто.
Отже, вирушаємо в подорож. І перша наша зупинка «Золоті ворота».
Золоті ворота – це одна з найстаріших пам’яток історії та архітектури, залишки якої збереглися до нашого часу. Споруджені у 1037 році за правління Ярослава Мудогояк головний в’їзд до Києва; поєднували у собі функції оборонної споруди та парадної міської брами, являли собою прямокутну вежу, до якої з боків прилягали земляні вали; висота проїжджої частини воріт сягала 12 метрів, ширина проїжджої частини – 6,4 метра, а ворота увінчував купол Благовіщенської церкви, укритий золотом. Золоті ворота та храм Святої Софії стали символами «царственості» Києва.
Робота в парах.
- Поміркуйте, звідки ворота дістали свою назву?
- Про що вони могли б нам розповісти?
- Коли за якого князя було побудовано Золоті ворота?
Друга зупинка. Софіївський Собор.
У 1036 році орда печенігів оточила місто Київ. Заручившись підтримкою варягів, вели бій київські воїни. Печеніги були розбиті, а на місці перемоги ми спорудили в 1037 році церкву Святої Софії. Ця 13 – банна будівля (символ Христа і 12 апостолів) була справжнісіньким дивом. Уже в ХІ ст.. сучасники оцінили Софіївський собор як видатне творіння мистецтва. Перший руський митрополит Іларіон писав про нього: « Церква дивна й славна всем округлим сторонам».
Вона перенесла навалу монголо – татар у 1240 році, періоди занепаду й відродження міста у 14 – 16 ст. бачила національно – визвольну боротьбу українського народу під керівництвом Б. Хмельницького. Великих збитків було завдано собору під час Великої Вітчизняної війни.
Але щоразу кияни відбудовували Софію Київську. Софія Київська внесена до переліку визначних пам’яток архітектури ЮНЕСКО.
Робота в парах
- Коли, за яких обставин і за часів правління якого князя відбулося будівництво Софіївського собору?
- Які історичні особи Київської Русі були зараховані церквою до лику Святих?
- Що символізував собою Софіївський собор?
Третя зупинка. Києво – Печерська лавра.
Києво – Печерська лавра - монастир, заснований у 1051 році монахами Антонієм та Феодосієм у печерах біля літньої княжої резиденції – Берестово поблизу Києва.
В ХІст. Монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У ХІІ ст. монастир отримав статус «Лаври» - головного великого монастиря.
Свого часу лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладались і переписувались книги іноземних авторів. Тут працювали літописці: Нестор, Нікон, Сильвестр.
У ХІІ ст.. було складено «Києво - Печерський патерик» - важливе історичне джерело, в якому розповідається про заснування монастиря, життя отців Печерської Лаври. На території Лаври Збудовано у ХІ ст. Успенський Собор, Троїцька Надбрамна церква. У 1731- 1744 роках споруджено велику лаврську дзвіницю, висота якої – 96,52метри.
Робота в парах.
Хто вважається першим ченцем і засновником великого монастиря у Києві?
Чому Києво – Печерський монастир називають духовною академією Київської Русі?
Четверта зупинка. «Княжий палац».
На жаль, сам княжий палац не зберігся до наших днів. Археологам вдалося у 1868 році знайти тільки його фундамент. Палац знаходився на теперішній території Історичного музею. Це був палац князя, де проходили його знамениті бенкети. Ось і ми з вами зараз побуваємо на прем’єрі вистави Івана Кочерги «Ярослав Мудрий».
Дійові особи та виконавці:
Ярослав – великий князь київський, син Володимира Великого;
Інгігерда – дружина Ярослава Мудрого, донька шведського короля Олафа;
Єлизавета – донька Ярослава Мудрого та Інгігерди;
Микита – чернець – художник;
Сильвестр – вчений чернець;
Журейко – каменяр;
Мирослав - київський боярин;
Іноземні посли, княжа варта, сільські дівчата. Діється в Києві у 30 -их роках ХІ століття.
Дія перша. Галерея у княжому теремі в Києві. Монолог Сильвестра звучить під музичний супровід дзвону. За невеликими конторками схилились над книгами кілька ченців -переписувачів.
Сильвестр. Благослови, Господь, державний Київ, Що на горі, над голубим Дніпром,
Вартує мир і всі труди людськії. Благослови, Господь, твоїх людей,
Не забувай їх в радості і в горі. Оратая, що в полі ниву оре,
Благослови, Господь! Строїтеля, що камені кладе
І розчином скріпляє найміцнішим. Спасителя, що праведним пером
Скарби словесні в книгу перепише. Який простір!.. Привілля, тишина,
Гаї в далечині синіють… Лиш тихий дзвін під ясним небом мріє
І спить пастушка біля казана, Бо крепок князь, власть його міцна.
Благослови його, Господь, Що мир для Києва приніс.
А скільки він зазнав тяжких трудів, В яких боях кривавих ісполчався,
Аж поки сам на отчій стол не сів І цілу Русь, як древце, об’єднав.
Дія друга. Картина перша.
Ярослав в супроводі Сильвестра та Микити.
Ярослав (до Сильвестра) Та скільки ж книг сьогодні вже готові, і чи багато почали писать?
Сильвестр Готово 5 книжок, великий княже; «Златая цеп», слова святих отців,
Козьми Індикоплова мандрування. Ця книга дуже рідка й дорога,
Діянія Дігеніса Акріта І «Шестоднев» болгарського попа.
Ярослав. Великий труд. Спасибі, мудрий отче, корисних книг замало ще у нас.
І добрій книзі більше я радію, ніж золоту в коморі. А проте
І по книжках казок багато різних, яких в житті, напевно, не знайти.
Заходить Микита.
Ярослав. Запиши зараз (подає Микиті маленьку книжку й олівець) мудре слово.
«Раніш закон, а потім благодать». Мені казав це піп із Берестова.
Іларіон, гораздо мудрий муж. Раніш закон, а потім благодать…»
Ще запиши: «Червенські гради взять; поставити на Росі города,
Щоб степова спинилася орда…». До речі – час подумать і про Юр’єв,
Що я оце на Чюді заснував. О, якби міг іти я тим шляхом,
Де тишина і мудрість благодаті, щоб, меч важкий поклавши і шоломі,
Палати білі й храми будувати… І в Істини золотоверхий храм
Ввійти собі і двервідкрити вам, але важке в князів на плечах брем’я…
Як думаєш ти, легко то мені. Цю хвору ногу підіймати в стрем’я
І їздити старому на війні? А я ж весь вік воджу в походи рать…
Раніш закон… а потім благодать. Ну,то ходім подивимось, чи вчасно
Будови йдуть, що почали торік. Так, мніше, - треба воювати вік,
Щоб здудувать єдиний храм прекрасний.
Картина друга.
Раптом чути сміх і голоси, і на луку вбігає Єлизавета в супроводі кількох сільських дівчат. Єлизавета кидається до свого батька.
- Добридень, тату!( горнеться до батька)
- Зіронька моя! Де ти була, чим бавилася дитино?
- . З дівчатами на Угорській горі збирали квіти, у Дніпрі купались.
- в (голубячи її). Гуляй, гуляй, дівчаточко моє,
Короткий вік дівочий, люба доню. Одне тобі я можу обіцять,
Хоч доведеться мужа роззувать , але з колін піднімешся в короні.
- Найкраще всіх корон твоя дочка,премудростю книжною сіяє,
І поки ти на Чюді воював, вона навчилась з грек перекладати,
І вже читає грецькі письмена.
- . Чи правда це? Розумнице моя! Хіба тобі так греки до вподоби?
- . Але у них – ти сам мені казав – Усі земні премудрості сокрито.
То хочу я побачить, чи не знав якийсь мудрець такого заповіту,
Щоб утворився спокій на землі і люди мудро, як в раю, жили.
- . Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких.
Людей учу я страхом і книжками, але і сам я у людей учусь.
Бо мудр народ, і житиме віками в трудах і битвах вихована Русь.
Мудрий лад не насадити кроткими руками, немов троянд і лілій тихий сад.
Як дикий ліс мотиками, роками державне поле треба корчувать,
Щоб виросла на ньому благодать. Да буде мир! І богом я клянусь,
Що кожного вразить моя сокира, хто збаламутить Київ наш та Русь,
Хто осквернить насильством справу миру .
Тепер до праці. Хай живуть навіки державна Русь і Київ наш великий!
Дія третя. Картина перша.
- . Великий строк мені Господь поклав,щоб міг свою державу я устроїть.
Я цеглу в стіни клав міцну, але з мечем в руках.
І не пройшли намарно ці труди, всіх ворогів я нині побідив.
І ось тепер, з кончиною Мстислава, в моїх руках вся Руськая держава.
Вона стоїть, немов свята стіна, на захист всіх народів християнських.
О ви, посли сусіднього кордону, про це в краях повідайте своїх
Що ярко й твердо тримає оборону, Європи сторож – руський Ярослав.
(Посли вклоняються і виходять, з’являється Мирослав.)
- . Нещастя, княже! Прискакав гонець: на наші землі сунуть навпростець
Печенігів незліченні лави, вже зруйнували Звенигород і Лтаву.
- . О, горе! О,горе!
- . Що ж бій так бій. Готуйте мужню рать, не в перший раз,
Не в перший раз нам ворога стрічать, не в перший раз. (до Мирослава)
Оглянуть мури, вежі, огорожі. Носить каміння, печі для смоли на стінах наготовить.
Ну що ж, бій, ми підемо на рать, не в перший раз. Нам не вперше ворога стрічать !
- . О княже мій, невже це знов війна?Невже я знов, як і раніш, залишусь одна?
О Господи наш великий, милосердний, злих ворогів на Русь не допусти!
Допоможи, Святая Інгігердо, і Ярослава в битві захисти.
Ярослава захисти, о Господи наш, ти захисти!
- . Так, королево, знов війна священна, встає полків залізная стіна!
Вбігає Журейко. Журейко. З Чернігова і Новгорода нині, куди примчав з по бузьких я степів.
Уже давно помітив я за Доном, що рушити збирається орда.
Коли ж знялися першії загони і стала неминучою біда.
Я в Новгород помчав перед ордою і перстень твій громаді показав.
- . Ти це зробив! Що ж Новгород?
- . Вже рушили до Києва полки, в Чернігові я залишив їх вчора.
Картина друга.
Світлий весняний день. Кияни зустрічають Ярослава з дружиною після перемоги над печенігами. Дзвонять у київських церквах. Чути спів.
Слава Ярославу! Слава великому!
Слава! Слава!Слава і хвала! Осанна і хвала!
- . Браття! Прославим Бога і Святу Софію! Що нам дали побіду в цій тяжкій війні.
- . Слава тобі, великий Ярославе!
- .І вам спасибі, браття дорогії, ви стійко боронили нашу Русь.
Хвала і честь вам, славні переможці, я нині вас усіх на пир зову!
Безсмертна Русь! «О там, на полі бою, Київ новий я построю. Київ пишний, як краса століть».
- . Слава! Слава! Слава!Слава! Слава! Слава! Слава! Слава!
О там, на полі бою, Київ новий ми построїм,
Київ пишний, величавий, як краса, краса століть.
Засяє між горами золотими куполами він на славу Ярославу.
Слава! Слава! Слава!Слава! Ярославу слава і хвала!
- За вікнами княжого терема бився холодний вітер. Він ніс лютневу холоднечу і тривогу. Ярослав лежав заглиблений в останні земні думки. Потім звів погляд на вікно, за яким була темрява. Ранок після 20 лютого 1054 року на Русі починався без князя Ярослава. Помер князь в 76 років. Літописець свідчить про поховальний обряд так: «І принесли його і поклали в мармурову раку в церкві Святої Софії.»
Мармуровий саркофаг з останками князя і його дружини стоїть і нині в Софіївському соборі, а сам храм Святої Софії є вічним пам’ятником великому руському князю.
ІІІ. Узагальнення та систематизація знань.
1.Як ви розумієте слова з епіграфу уроку: «До минулого стався з вдячністю, До сучасного - діяльно.
До майбутнього – відповідально.»
- Що нового ви дізналися про Київську Русь на сьогоднішньому уроці?
- Яка зупинка нашої мандрівки вам більше сподобалася? Чому?
- Зробіть загальні висновки про рівень розвитку культури Київської Русі?
- За що Ярослава народ прозвав Мудрим? Чи згодні ви з цим? Свою відповідь обґрунтуйте.
- V. Домашнє завдання.
- Опрацювати матеріал підручника.
- Заповнити контурну карту.
Ярослав Мудрий.
Пролетіли дні короткі…Перед смертю Ярослав
Всіх своїх синів покликав Із любов’ю проказав;
« Вас я діти покидаю, йду я в ліпшу сторону.
Але, діти, пам’ятайте мою заповідь одну;
Не сваріться, жийте в згоді, тільки мир збере усе,
А незгода, наче вітер, все по полю рознесе.
Як не будете всі разом йти до спільної мети,
Ви, державу зруйнувавши, подастеся у світи.
Ви погубите ту землю, що придбали вам батьки.
І тинятиметесь всюди, як вигнавці й жебраки».
Та не довго пам’ятали діти мудрий заповіт,
А нащадки Ярослава осміяли на весь світ. ( О. Олесь)