Пропоную Вашій увазі декілька розробок моїх уроків у 5 та 8 класах з історії України, 6 клас із всесвітної історії.
Уроки 24–25. Храми та ікони. Софійський собор і Києво-Печерська лавра
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть: установлювати хронологічну послідовність створення зазначених пам’яток; показувати на карті місце знаходження цих пам’яток; називати, розпізнавати та описувати пам’ятки на основі вивченого матеріалу й практичної роботи; пояснювати історичні поняття на основі тексту підручника та застосовувати їх під час виконання пізнавальних завдань; складати план розповіді про пам’ятку і розповідати за планом, уживаючи історичні поняття та терміни; висловлювати особисте ставлення до цих пам’яток і наголошувати на необхідності їх збереження.
Обладнання: історична карта, портрети історичних діячів, картки з текстовими і візуальними джерелами.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування нових навичок.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Бесіда
1. Поміркуйте, що спричинило на Русі масове будівництво храмів і написання ікон.
2. Коли та за якого князя було прийнято християнство?
3. Чому прийняття християнство сприяло розвиткові культурного життя?
IІI. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель. Після прийняття християнства на Русі розпочнеться повсюдне будівництво храмів. При церквах і монастирях виникали школи та бібліотеки, осередки, де переписували книжки, працювали літописці, художники. Щоправда, тоді ще не малювали таких звичних нині картин, як, наприклад, краєвид або портрет. Свій хист тогочасні художники виявляли в мистецтві іконопису. Із давніхдавен доходять до нас шедеври минулого, дивують своєю красою і витонченістю стародавні ікони.
IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Учитель. За часів Київської Русі будували церкви і собори, княжі й боярські палаци, захисні вежі та вїзні брами, використовуючи дерево, камінь і цеглу. До сьогодні збереглись храми того часу, які, хоч і зазнавали руйнувань, проте щоразу дбайливо відновлювали. Власне, тому багато церковних споруд періоду Київської Русі зараз мають дещо інший вигляд, ніж у часи їх створення.
Робота з ілюстраціями (підручником)
Розгляньте ілюстрації церковних споруд. Опишіть їх. Визначте спільні та відмінні ознаки.
Учитель. Окрасою сучасного Києва є Софіївський собор. Я запрошую вас до заочної мандрівки Софійським собором.
Вправа «Мандрівка Софійським собором» (повідомлення учнів)
1й учень. Софійський собор було збудовано 1037 року київським князем Ярославом Мудрим. Зведення Софійського собору тривало упродовж 1017–1037 рр.
Софійський собор був однією з найбільших будівель свого часу. Загальна ширина храму — 54,6 м, довжина — 41,7 м, висота до зеніту центральної бані — 28,6 м. Увінчувала собор ступінчаста композиція з тринадцяти бань, вкритих свинцевими листами. Мури собору зводилися з природного каменю: граніту та рожевого кварциту, що межувалися з рядами плінфи.
Навколо Софійського собору — центральної споруди Ярославового міста — стояли кам’яні храми, боярські палаци, житла городян, а подвір’я митрополії було огороджено муром. До наших днів з XI століття збереглися лише собор Софія Київська і руїни Золотих воріт — парадного в’їзду до старовинного Києва.
Назва собору «Софійський» походить від грецького слова «софія», що в перекладі означає «мудрість». Присвячений «мудрості християнського вчення», собор, за задумом творців, мав утверджувати християнство на Русі. Збудований як головний митрополичий храм Русі, собор Софія Київська був у давнину громадським і культурним центром держави. Тут відбувалися церемонії «посадження» князів на київський престол, прийоми іноземних послів; біля стін Софійського собору збиралося київське віче; при Софійському соборі велося літописання, діяла створена Ярославом Мудрим перша у Київській Русі бібліотека.
2й учень. За свою багатовікову історію собор Софія Київська пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти і перебудови. Коли 1240 року місто захопив хан Батий, попри масові руйнування, Софійський собор уцілів, однак, розграбований і спустошений, він втратив колишню красу.
Лише у 30–40х роках XVII ст. київський митрополит Петро Могила заснував при храмі чоловічий монастир. Софійський собор було частково відремонтовано, навколо нього споруджено дерев’яні монастирські будівлі, а всю територію обнесено високою дерев’яною огорожею.
Після пожежі 1697 року за указом російського царя Петра І розпочалось спорудження нових кам’яних будинків навколо собору Софія Київська. Протягом 70 років біля Софіївського собору було споруджено дзвіницю, трапезну, будинок митрополита, західні ворота (браму Заборовського), південну в’їзну башту, братський корпус, бурсу. Так склався архітектурний ансамбль монастиря Софія Київська.
Учитель. Ці написи та малюнки мають загальноприйняту назву — графіті. Кількість графіті та малюнків (збереглися понад 300) свідчить про високий рівень писемності в Київській Русі.
Робота з візуальними джерелами
Роздивіться графіті зі стін Софії Київської. Чому такі написи є для істориків важливими історичними джерелами?
Робота з хронологією
Обчисліть, скільки років минуло від початку будівництва Софійського собору.
Робота з підручником.
1. Розгляньте зображення Софіївського собору в ХІ ст. і сучасне.
2. Назвіть, що спільного й відмінного між ними.
Учитель. Традиційність тогочасного образотворчого мистецтва пов’язана з його церковним характером, адже мозаїками, фресками та іконами оздоблювали храми. Здебільшого на них зображували Ісуса Христа, Богоматір, святих апостолів, мучеників, біблійні сцени тощо. Для кожного з таких зображень існували церковні приписи, виражені у певній іконографічній традиції. Адже головним завданням, поставленим тоді перед мистецтвом, було наочне розкриття мистецькими засобами провідних ідей християнської віри.
Мозаїка - малюнки на стіні або підлозі, які викладали з невеликих кольорових шматочків каменю або скла.
Фреска — картина, намальована спеціальними фарбами на вологій штукатурці.
Ікони — зображення Ісуса Христа, Богоматері, святих, ангелів, подій Святого Письма, виконані за певними правилами.
Учні записують визначення понять у зошити.
Робота з підручником. (І група)
Розгляньте і визначте, де фреска, а де мозаїка.
Робота з підручником. (ІІ група)
Розгляньте ікони. Опишіть їх. Визначте спільні й відмінні ознаки.
Учитель. Джерела зберегли відомості про одного із найперших руських iконописцiв — київського майстра Алiпiя. Від нього бере свій початок славетна малярська школа КиєвоПечерського монастиря.
Робота з текстом
Прочитайте оповідання, складіть на його основі невелике повідомлення за планом.
1. Де жив і працював Аліпій?
2. Якою людиною ми уявляємо його за переказами й легендами, що збереглися до нашого часу?
3. Який життєвий урок ви можете винести з оповідання про Аліпія?
«Немолодий уже настоятель працював на будівництві разом з іншими ченцями. Передавав важке каміння в молоді руки й не відчував ваги: так, ніби гортав тонкі гладенькі пергаментні аркуші. «Що то Божа воля, — дивувався, — де й сила взялася». Феодосій давно мріяв про кам’яний храм. Проте лише тоді збагнув, що стане цей храм його найкращим творінням, коли побачив храмову чудотворну ікону Богоматері, привезену до Києва візантійськими майстрами-будівничими.
Феодосій самовіддано служив Богу. Не злічити його повчань і проповідей — урочистих та буденних, викарбуваних у серці й записаних на пергаменті. Він невтомно облаштовував монастир: будував нові споруди, залучав на потреби монастиря навіть кошти великого князя, створив іконописну майстерню. І так само невтомно впорядковував монастирське життя. Запровадив новий монастирський закон, суворо дотримуватися якого мали всі ченці. Але чи часто згадував матір? Мов спалах сяйнув у душі, коли побачив чудодійну ікону. Пригадав материну молитву, і перший камінь ліг з його рук у підмурівок нового храму — церкви Успіння Пресвятої Діви Марії.
— Кажуть, сам настоятель працював на будівництві, — перемовлялися чужинці. — Втомився від труду земного, захворів, надірвавшись брилами, і більше не встав Феодосій Печерський. Не побачив свого останнього творіння.
Усі в монастирі знали, яким має бути собор Успіння Пресвятої Діви Марії — храм в усій його величі побачив Феодосій і заповів той образ братії. Чернець Аліпій пильно придивлявся до споруди: все так, як розповідав Феодосій, — щиро, просто й натхненно, наче материна молитва. Думка — мов спалах! Де й поділася Аліпієва несміливість. Він упевнено взяв пензлі й почав малювати ікону.
Слава про Аліпія — іконописця печерського — швидко полинула Руссю. Князі, бояри, купці мріяли мати ікони, намальовані його рукою. Бо вірили, що зцілюють вони і душу, і тіло, адже вилікував Аліпій своїми фарбами хворого на тяжку хворобу! Сам же маляр не шукав ні слави, ні багатства: ніколи не підписував своїх творінь, ніколи не брав за них гроші. Малював, бо того прагнула його душа. Коли ж прийшли до митця посланці від великого князя київського й пообіцяли багато золота за ікону для свого володаря, Аліпій мовив:
— Беріть усе, що маю, золото ж віддайте князеві — не платимо ж бо солов’ю за солодкі пісні, а ручаєві за цілющу воду».
Учитель. КиєвоПечерська Лавра є унікальним місцем. КиєвоПечерська лавра — це видатний пам’ятник не тільки слов’янської, але й загальносвітової культури, яка входить до «Списку Всесвітньої Культурної Спадщини ЮНЕСКО».
У «Повісті минулих літ», автором якої є інок Печерської обителі Нестор, сказано, що у 1051 р. подвижник Антоній заснував у печері монастир. Повернувшись зі Святого Афону, Антоній довго ходив по монастирях рідної землі, та не знайшов для душі своєї гідного місця, тому вирішив усамітнитися у давній печері неподалік від княжого села Берестове. Аскетичний спосіб життя Антонія уславив його по всій Русі. Коло нього почали збиратися однодумці, яких Антоній і постригав в іноки. Коли кількість братії досягла 12 осіб, преподобний Антоній 1062 року переселився на сусідній пагорб і викопав там нову печеру. Так виникли печери, пізніше названі Ближніми і Дальніми. Коли кількість братії досягла 100 осіб, князь Ізяслав на прохання преподобного Антонія подарував ченцям гору над печерами, де було побудовано першу дерев’яну церкву. Так був створений монастир. Печери ж перетворилися на місце поховання».
Бесіда
1. Яким роком датовано виникнення КиєвоПечерського монастиря?
2. Хто, згідно з «Повістю минулих літ», заснував монастир?
3. Як виник монастир? Для чого були потрібні печери?
Учитель. Влада прихильно ставилася до монастиря. Князі та бояри підтримували монахів, дарували їм золото, срібло, землю з підданими селянами, різні угіддя. На території Лаври (від грецького «вулиця», «селище»; так називали найбільші та найвпливовіші монастирі) у ХІ ст. було започатковане літописання. Монастир мав значну книгозбірню, майстерню з написання ікон. На початку ХІІ ст. в Лаврі заснували першу лікарню Київської Русі. 1073 року тут було закладено кам’яний Успенський собор.
Робота з текстом
Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.
1240 року місто Київ було зруйноване й пограбоване монголами. На декілька століть припинилося церковне будівництво, занепали ремесла.
Відродження Печерського лаври сталося у першій половині ХVII ст. за часів Київського митрополита Петра Могили, який боровся за зміцнення позицій православної церкви. Після входження України до складу Московської держави почалось піднесення Лаври. Їй жалували грамоти, кошти, землі та маєтки.
Після приходу до влади більшовиків у 1917 р. усе майно церков було проголошено власністю народу. 1926 року КиєвоПечерську лавру проголосили історикокультурним державним заповідником, сам же монастир був закритий, ченців виселили, релігійне життя припинилося.
Сьогодні КиєвоПечерська лавра відновила свою діяльність як церковна установа. Десятки тисяч туристів і паломників мають змогу відвідати цю унікальну історикокультурну пам’ятку, побачити архітектурні шедеври XI–XIX ст.
Запитання
1. Дайте назву тексту.
2. Назвіть події, які вам запам’яталися.
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ
1. Коли були побудовані Софіївський собор та КиєвоПечерська лавра? Позначте ці дати на лінії часу.
2. Обчисліть, на скільки років Софіївський собор старший за КиєвоПечерську лавру.
3. Чи тільки архітектурну цінність складають ці споруди? Відповідь обґрунтуйте.
4. Назвіть поняття та діячів, про яких ви дізналися сьогодні на уроці.
VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати відповідні параграфи підручника § 21; ([2], § 22, 23).
2. Вивчити визначення понять.
Урок 26. Джерела мудрості. К Книги і мініатюри
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть: установлювати хронологічну послідовність створення зазначених пам’яток; показувати на карті місцезнаходження цих пам’яток; розпізнавати та описувати пам’ятки на основі вивченого матеріалу і практичної роботи; пояснювати історичні поняття на основі тексту підручника та застосовувати їх під час виконання пізнавальних завдань; складати план розповіді про пам’ятку і розповідати за планом, уживаючи історичні поняття та терміни; висловлювати особисте ставлення до цих пам’яток і наголошувати на необхідності їх збереження.
Обладнання: історична карта, портрети історичних діячів, картки з текстовими і візуальними джерелами.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1. Чи дорого, діти, коштує сьогодні книга?
2. Чи можемо ми уявити своє життя без книги? Чому?
IІI. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель. Книга — одне з найбільших чудес, створених людиною. Відтоді як люди навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, зазирнути в майбутнє.
Шлях розвитку книги був тривалим і складним. Який тільки матеріал не використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерева, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк.
Рукописною книгою називають витвір письменства, текст та ілюстрації якого на відміну від друкованої книги, виконані від руки чорнилом, фарбами, олівцем або вишкрябані на плоскій поверхні. Про тривалий шлях книги сьогодні піде наша розмова.
IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Завдання
Сформулюйте за розповіддю вчителя 3–4 запитання, поставте їх одне одному та вислухайте відповіді.
Учитель. Рукописна книга містить твір (або збірку творів) художнього, релігійного, юридичного чи іншого змісту, написаний від руки.
Перші книжки були рукописними. Писали їх на пергаменті (спеціально обробленій шкірі телят або овець), користуючись гусячим пером. Для письма використовували темнокоричневе або чорне чорнило, а для оздоблення — фарби рослинного чи мінерального походження.
Слава найдавнішої української книги належить Реймському Євангелію. Назва книги, яку майже 1000 років тому створили в Києві, походить від французького міста Реймс, де вона зберігається увесь цей час. Невеличка книга Святого Письма, призначена для особистого користування, була поміж речей, які дочка князя Ярослава Мудрого Анна взяла з батьківського дому, ставши дружиною французького короля Генріха І.
Найдавніші рукописні книги в Україні з’явились на Русі після запровадження християнства. У першій половині XI ст. князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій (майстерню для переписування книг), де працювали кваліфіковані писарі та художники. Саме звідси вийшли найдавніші рукописні пам’ятки:
Книжна справа у ті часи була також добре налагоджена і в КиєвоПечерській лаврі. У XII–XIV ст. важливими центрами книгописання стають монастирі ГалицькоВолинського князівства, а також Чернігівського, НовгородСіверського, Переяславського князівств (пам’ятки не збереглися). До київського книжкового осередку належить найвидатніша пам’ятка рукописного мистецтва ранньої доби — Київський Псалтир (1397), оздоблений 302 високохудожніми мініатюрами. Найдавніші книги переписували на пергаменті (спеціально обробленій і пристосованій для письма шкірі молодих тварин — ягнят, телят, козенят). Тривалий час пергамент доправляли зза кордону, проте у XII–XIV ст. почали використовувати матеріал місцевого виробництва.
Давні книги переписували уставом — високим, урочистим письмом, що передбачало пропорційність кожного знака. Робота переписувачів була дуже повільною і потребувала надзвичайної ретельності. У художньому оформленні книг переважали орнаменти «візантійського» і «тератологічного» («звіриного») типу, мотиви, запозичені з книг болгарського походження, проте із включенням оригінальних елементів.
Перші паперові книги з’явилися в Європі в ХІІІ ст. Їх тривалий час писали від руки. Одну книгу виготовляли протягом 5–7 років, тож коштувала дуже дорого. Новий етап у розвитку рукописної книги пов’язаний з поширенням у XV ст. нового матеріалу письма — паперу, який був значно дешевшим, що сприяло значному поширенню книжнорукописного мистецтва в Україні. Рукописних пам’яток цього часу збереглось удвічі більше, ніж з попередніх чотирьох століть. У цей час активізувалися старі осередки книгописання і виникли нові. Зокрема, у XV ст. набула розвитку книжкова справа у Закарпатті в с. Королеве (Королівське Євангеліє, 1401; Мукачівський Псалтир, початок XV ст.).
Нового розвитку набувала рукописна справа у Галичині. Книги почали переписувати не лише у великих містах (Львів, Стрий, Галич), а й у містечках і навіть селах. Тривалий час папір привозили зза кордону, переважно з Німеччини. У першій половині XVI ст. виробництво паперу розпочалось і в Україні. Зокрема, один із перших паперових млинів (папірня) з’явився у Буську в 1539–1541. Рукописні книги з другої половини XIV ст. переписували напівуставом, букви якого втратили квадратні пропорції, витягнулися, з’явився нахил, збільшилася кількість виносних літер і скорочених слів. Бурхливий розвиток рукописного мистецтва не знижував художньої цінності книг. Навпаки, у кращих своїх зразках (Пересопницьке Євангеліє, 1556–1561; Загорівський Апостол, 1554) вони залишилися такими ж довершеними з естетичного погляду, як і в попередні століття. У художньому оформленні книг цього часу переважала плетінчаста орнаментика, а з другої половини XVI ст. особливого розвитку набув рослинний орнамент. Із другої пол. XVII–XVIII ст. виробництво рукописних книг в Україні поступово занепало, і йому на зміну прийшло книгодрукування.
Занадто незвичайними бувають людські долі, але іноді не менш дивними бувають також долі різних речей, створених людьми. Повною мірою це стосується й Остромирового Євангелія — найдавнішої з відомих нам книги давньоруського періоду. Коли 21 жовтня 1056 р. диякон Григорій сів за цю роботу, попросивши, за традицією, Божого благословення, він навіть уявити не міг, що саме на це Євангеліє чекає незвичайне і навіть детективне майбуття.
Євангеліє — опис земного життя Ісуса Христа.
Учні записують визначення поняття в зошити.
Робота з текстом
Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.
Шедевр новгородської землі
«…Неспокійними були у Київській Русі ті часи. По смерті Ярослава Мудрого між його синами почала точитися боротьба за владу. Княжого посадника Остромира, посланого до Новгорода Великого, 1054 р. місцеве віче обрало новгородським воєводою. Остромир очолив декілька походів новгородців на чудь (так у Давній Русі іменували естів та деякі інші фінські племена). Тоді ж він замовив Євангеліє. Під час одного з походів воєвода Остромир загинув, а десята частина його майна (у тому числі й Євангеліє) перейшла у власність новгородського Софійського собору. Швидше за все, Остромирове Євангеліє цілих п’ять століть перебувало в одному з храмів давньоруської Новгородської республіки, допоки війська московського царя Івана Грозного не розгромили місто 1570 року. Тоді з Новгорода були вивезені численні трофеї, серед них було й Остромирове Євангеліє».
Запитання
1. Що ви дізналися про історію Остромирового Євангелія?
2. У чому незвичність долі цієї книги?
Робота з історичним джерелом
Уявіть себе дослідниками минувшини. Вам до рук потрапив текст стародавньої рукописної книги. Прочитайте і спробуйте віднайти в цьому тексті важливі історичні факти. Поставте в тексті біля цих фактів позначки, зачитайте.
«Почав я писати це Євангеліє року 1056, а закінчив року 1057. Написав я його для раба Божого, названого в хрещенні Йосифом, а в миру — Остромиром, свояка князя Ізяслава. Сам же князь правив на престолі батька свого Ярослава у Києві, а престол свого брата доручив своєму свояку Остромиру в Новгороді. Дай же, Боже, многії літа, дари стяжавшему на це Євангеліє для втіхи душ християнських…
Аз Григорій диякон написав це Євангеліє. Той же, хто напише краще за мене, не кляни мене грішного. Почав писати місяця жовтня 21 в день пам’яті святого Іларіона, а закінчив 12 травня, в день пам’яті святого Єпіфанія. Молю же всіх, хто буде читати: не кляніть, а виправляйте і читайте. Так і Апостол Павло каже: благословіть, а не кляніть. Амінь».
Учитель. Євангеліє написане кирилицею, 294 пергаментних аркуші мають 35 см завдовжки та майже 30 см завширшки. Сторінки прикрашені заставками та буквицями. Текст у книзі написаний у два стовпчики по 18 рядків у кожному, крупним уставом. Заголовки писані середнім уставом, післямова — дрібним.
У книзі є три мініатюри із зображеннями євангелістів Івана, Луки та Марка. Мініатюри, швидше за все, зроблені приїжджим грецьким майстром, оскільки вони не вклеєні, як зазвичай, а виконані на тому ж пергаменті, що й текст. Техніка виконання — інкрустована емаль, яку застосовували в ті части виключно у Візантії. Можливо, зображення євангелістів є копіями якихось візантійських мініатюр.
У книзі є одна велика заставка, сімнадцять малих та двісті сім ініціальних літер. Над книгою працювало, на думку дослідників, декілька художників та переписувачів.
За князювання Ярослав Мудрого розвиток писемної культури став державною справою, пов’язаною з поширенням у країні християнства. Найбільшою книгозбірнею був Софійський собор у Києві, у бібліотеці якого, за припущенням учених, налічувалося до 900 томів рукописних книг.
Серед літературних творів тих часів особливе значення для істориків мають літописи. Щоправда, найдавніші літописи не вціліли. Давні літописні зведення використав чернець КиєвоПечерського монастиря Нестор, складаючи «Повість минулих літ». Цей твір продовжили Київський та ГалицькоВолинський літописи.
Львівський «Апостол» 1574 р., або «Діяння та послання апостольські», традиційно вважають найдавнішою точно датованою книжкою, надрукованою в українських землях.
Видав «Апостол» видатний російський та український першодрукар Іван Федоров (Федорович) (бл.1525–1583) у власній, організованій близько 1572 р. друкарні. Друкувався «Апостол» коштом І. Федорова та львівських міщан. Робота над виданням тривала цілий рік — з 25 лютого 1573 р. до 15 лютого 1574 р. Окрім «Апостола» Іван Федоров видав того ж року і перший друкований Буквар.
На запрошення ВасиляКостянтина Острозького Федоров переїжджає до Острога, де 1581 року видав Острозьку Біблію.
Друковані книжки замість мініатюр почали оздоблювати гравюрами.
Ініціал — перша заглавна літера.
Заставки — орнамент, що прикрашав книгу.
Мініатюра — невеличкий за обсягом художній твір в рукописах і книжках.
Гравюра — відбиток малюнка, вирізьбленого на дошці.
Учні записують визначення понять у зошити.
Завдання
1. Порівняйте рукописну та друковану книгу. Що є між ними спільного та чим вони відрізняються одна від одної?
2. Спробуйте описати рукописну та друковану книгу.
Робота з візуальними джерелами
1. Розгляньте ілюстрації із зображенням сторінок найдавніших книг. Поясніть, що ви бачите на ілюстраціях.
2. Як ви вважаєте, чи важко було створити такі книги?
3. У чому їхня цінність?
Завдання
Спробуйте намалювати першу сторінку власної рукописної книги з ініціалом, заставкою і, можливо, мініатюрою.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацюйте відповідні параграфи підручника ([1], § 22; [2], § 24).
Уроки 27–28. КАМ’Яний літопис, або фортеці, замки та палаци України.
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть: установлювати хронологічну послідовність створення зазначених пам’яток; показувати на карті місцезнаходження цих пам’яток; називати, розпізнавати та описувати пам’ятки на основі вивченого матеріалу й практичної роботи; пояснювати історичні поняття на основі тексту підручника та застосовувати їх під час виконання пізнавальних завдань; складати план розповіді про пам’ятку і розповідати за планом, уживаючи історичні поняття та терміни; висловлювати особисте ставлення до цих пам’яток і наголошувати на необхідності їх збереження.
Обладнання: історична карта, портрети історичних діячів, картки з текстовими і візуальними джерелами.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Бесіда
1. Уявіть себе жителем стародавніх часів. Які існували загрози вашому життю?
2. Поміркуйте, у якому будинку ви почувалися б захищеним від ворогів.
IІI. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель. Замки України — найбільш цікаві пам’ятки історії в Україні. За даними історика Сергія Трубчанінова, в Україні було понад 5 000 фортифікаційних пам’яток, проте від більшості з них не залишилося й сліду. У ті давні часи замки виконували дві головні функції: захисну (оборонну) і житлову (згодом — представницьку).
На ранньому етапі замкового будівництва переважала захисна (оборонна) функція. До цього типу в Українських землях належать:
Аккерманська (БілгородДністровська) фортеця;
Генуезька фортеця в місті Судак;
Житлові (згодом – представницькі) замки
Олеський замок;
Жовківський замок
У ХVІІ ст. з’являються замки, де житлові й представницькі функції переважали над захисними (Жовківський замок, резиденція короля Яна ІІІ Собеського, палац з садом). У XVIII ст. замість замків набувають поширення розкішні палацові споруди, які лише зовні зберігали ознаки замків: їх розташовували на пагорбі з ровом, використовували башти, під’їзний міст тощо.
У ХІХ ст. починають зводити великі за розмірами, з розкішними інтер’єрами замки, у яких зовні переважали елементи історичних споруд. До нашого часу їх збереглося лише 116. Найбільш відомими є замки Львова, Кам’янцяПодільського, Хотина, Мукачевого та інших міст на Заході України.
Величезна кількість легенд збереглась про фортеці і замки нашої країни, у яких можна відшукати і справжні історичні факти. От і спробуємо уявити себе дослідниками і вирушимо у подорож стародавніми фортецями України.
Свою розповідь учитель супроводжує показом на карті. Учні виписують за вчителем назви замків і палаців.
IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Завдання
Слухаючи розповідь учителя:
1) позначте на карті маршрут подорожі.
2) випишіть основні історичні факти про замки та палаци.
Учитель. Першою точкою нашого маршруту стане Генуезька фортеця, розташована в кримському місті Судак.
Перші фортечні споруди тут збудували ще візантійці у VІ–VІІ ст. Через п’ятсот років Сугдею (таку назву мало місто в ті часи) захопили вихідці з Італії — венеціанці, а 1365 року їх потіснили інші вихідці з Італії — генуезці. Фортецю вони назвали Солдайя. Судацьку фортецю, що добре збереглась до наших днів, називають «генуезькою».
Бесіда
1. Чому фортеця в Криму дістала назву Генуезька?
2. На які століття припадає час її будівництва?
3. Як неприступною фортецею заволоділи турки?
4. Якою була доля фортеці після приєднання Криму до Росії?
Робота з підручником.
1. Розгляньте ілюстрації. Які враження викликають у вас ці фортечні мури?
2. Назвіть основний матеріал, з якого збудована фортеця.
3. Як ви вважаєте, що робить цю фортецю неприступною?
Учитель. Наступною нашою зупинкою буде містечко на Поділлі — КамянецьПодільський.
Кажуть, що під цією фортецею в річці Смотрич заховане турецьке золото і навіть золота колісниця. Подейкують, що від неї йде 20кілометровий підземний хід під річкою Дністер, прокладений до Хотинської фортеці. Усе це — легенди.
Виявляється, невеличкий Кам’янецьПодільський — третє місто в Україні (після Києва та Львова) за кількістю архітектурних пам’яток! Ви тількино уявіть: їх тут понад сто! Проте саме Кам’янецьПодільська фортеця стала символом та візитівкою міста.
Величну твердиню, що гордо височіє на неприступній скелі, було зведено невдовзі після заснування Кам’янця, наприкінці XII ст. Щоправда, існує гіпотеза, що перші укріплення на місці сучасної фортеці з’явилися ще за часів римського імператора Трояна, у першому столітті нашої ери. Упродовж століть фортеця неодноразово змінювала своїх господарів. Хто тут лише не хазяйнував! І литовські князі, і польська шляхта, і турецькі загарбники. За археологічними джерелами, виникнення Кам’янця датують кінцем XII— початком XIII ст. Саме цій версії зпоміж чотирьох гіпотез про заснування Кам’янцяПодільського віддають перевагу сучасні дослідники.
Робота з історичними джерелами
Прочитайте легенду і дайте відповіді на запитання.
Легенда про удову та її синів
«Мала удова двох синів. Уже й оженила їх, а ті й досі не збудувалися — скрізь їх гнали. Пішли якось брати шукати вільних земель, навіть хліба не взяли. Заблукали, зголодніли. Раптом побачили острів, який кишів дичиною, а ріка — рибою і перлами.
Очистили ділянку від чагарнику, поставили хатину і поїхали за сім’ями. А мати їм вдома прорікає: «Буде ваше місто голодним і холодним, бо не взяли ви хліба в дорогу». Відтоді походить прислів’я: “Кам’янець — вінець, кругом вода, посередині біда”».
Запитання
1. Які особливості стародавнього міста передає ця легенда?
2. Кого можна вважати засновником міста за цією легендою?
3. Яка з легенд вам здається більш правдоподібною? Чому?
Учитель. Наш літак часу знову повертає до Криму, до міста Бахчисарай — столиці колишнього Кримського ханства.
Найвизначнішою пам’яткою Бахчисарая є Ханський палац.
Його створювали італійські, іранські, турецькі, українські і російські майстри протягом ХVІ–ХVІІІ століть. Якось хан МенгліГірей полював у передмісті Салачика і побачив, як на галявині саду борються дві змії — біла й чорна. У сутичці перемогла чорна змія, тому хан вирішив на цьому місці збудувати палац. Палац і місто назвали Бахчисарай (СадПалац), а дві змії, що борються, знайшли місце в емблемі над головною брамою палацу. Бахчисарайський палац був центром політичного, духовного й культурного життя держави кримських татар…
Робота з візуальними джерелами
1. Розгляньте ілюстрації Бахчисарайського палацу. Які враження вони у вас викликають?
2. Чи необхідно зберігати такі пам’ятки архітектури? Чому?
3. Складіть план розповіді про Бахчисарайський палац.
Коментоване читання
Комплекс Ханського палацу чудово передає атмосферу середньовічного Сходу. У Бахчисараї добре простежується основний задум саду: стати подобою Раю. Головною окрасою садів були 14 фонтанів. Сад у Великому дворі містить басейн, що повторює своїми обрисами контур Чорного моря. У фонтанному дворику — знамениті бахчисарайські фонтани. Вода на Сході дефіцитна, тому вона тече дуже повільно. «Золотий фонтан» призначався для ритуальних омивань». Цей фонтан було створено майстром Омаром на згадку про Діляру, передчасно загиблу кохану дружину хана КиримГірея. На Фонтані сліз напис: «Прийди! Пий воду найчистішу, вона приносить зцілення». За легендою, під ім’ям ДіляриБікеч — Прекрасної Князівни — ховалася викрадена в Польщі татарами Марія Потоцька. Її палко полюбив хан КиримГірей. Засліплена ревнощами дружина хана Зарема вбила прекрасну полонянку, за що й була втоплена в басейні. Фонтан сліз став не тільки душею Бахчисарайського палацу, але й уособленням вічної теми підступництва й кохання.
Запитання
1. Які легенди пов’язані з Бахчисарайським палацом?
2. У чому унікальність цього палацу?
3. Хто з великих поетів оспівував Бахчисарай?
Учитель. Наша мандрівка триває. Останній пункт маршруту — столиця нашої Батьківщини місто Київ. Ми вирушаємо до Маріїнського палацу.
Маріїнський палац у Києві зведений у 1750–1755 рр.
Спорудженням палацу керував видатний російський зодчий Іван Федорович Мічурін.
Головний фасад Маріїнського палацу «дивиться» на Маріїнський парк. Алеї цього парку — звивисті, наче «вписані» в ландшафт. Із прот