Класний проект (5 клас)

"Державні символи України"

 

Диктор… Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє, все зветься Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори…

Голос із-за куліс. Юнко! Хто ти?
Дівчина. Я – українка! Вигодувана й випестувана  материнською піснею, бабусиною казкою.

 Понад усе в житті люблю лагідну і щиру мову, отчий край, де я виростала , рідну мою Україну.
Голос. Юначе! Хто ти ?
Юнак. Я –українець! Добрий господар, вірний заповітам
батьків і дідів наших, славний захисник свого роду і Вітчизни.

 

ПІСНЯ: «Україна – краю»

(На сцені з 'являється мати-Україна і троє синів)

Ведучий. Давно-давно жила жінка і було у неї три сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю. Готові були віддати за неї своє життя

Син 1. Мамо, піду я межи люди, подивлюся світ

Україна. Ну, що ж, сину, іди, та пам'ятай рідну домівку, а на згадку візьми золоту корону, з трьома промінцями Хай в далекому краї зігріває вона тебе.

 Ведучий. Минув час, син став князем і дали йому ім'я Тризуб, а знак, що дала йому мати назвали гербом.

 Син 2. Пустіть, мамо, мене світ подивитися

 Україна. Візьми, сину, в дорогу жовто-блакитний одяг і своїми ділами прославляй матір.

 Ведучий. Одержав син імення – Прапор. А там, де був наймолодший син завжди лунала дзвінкоголоса пісня

 Україна. Подарую, я тобі, сину, соловейків голос

Ведучий. І одержав син за свій голос і величний спів  ім'я – Гімн.

 

Україна.. Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку-Україну.

 

1-й учень. Герб — розпізнавальний знак держави. На Україні це золотий тризуб на блакитному тлі. Він був родовим знаком Рюриковичів. Згодом карбувався і на срібних монетах Великого князя Київського Володимира Великого. Існує близько сорока версій пояснення тризуба: це риболовний гарпун, вила бога Нептуна, уособлення природних стихій (повітря, води й землі), а можливо відображено триєдність життя: батько — мати — дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов. мудрість, любов.

 

2-й учень.  30 серпня 1991 року, після проголошення Акту про незалежність України, був прийнятий Національний Державний герб— золотий тризуб на блакитному тлі

Знак країни головний – Це тризубець золотий.

Він – як сонце в небі синім,  В ньому слава, в ньому сила,

В нім священне слово «воля», Що рятує від недолі.

Синьо-жовтий прапор України – Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива, І народ – і вільний, і щасливий.

Лине пісня незабутня, Горда, величава.

В ній – надія на майбутнє, України слава.

До нових здобутків кличе  Пісня Україну,

А зовуть її велично  Всі Державним Гімном

Ведуча. А тепер давайте з'ясуємо, яку роль відігравав прапор у різні часи?

 

1-й учень. Прапор, як засіб сигналізації, відомий з античних часів.Найчастіше це був шматок тканини, прив'язаний до списа чи держала і вказував місце збору воїнів. Наші пращури обожнювали прапори, освячували їх і вірили, що вони у воєнний час найсвятіші від усіх ідолів.

 

Великого розквіту українська символіка набула за часів козацтва. Свої прапори мали полки, курені, сотні. Великий прапор Січі був червоний з архангелом Михаїлом на лицьовому боці й білим хрестом, оточеним золотим сонцем, півмісяцем і зірками на лівому боці. Прапори куренів були малиновими із зображенням архангела Михаїла чи білих хрестів. Було чимало комбінацій кольорів. Наприклад, на червоному полі — жовтий хрест, лиштва — блакитна, а по ній — жовті зірки. На іншому — блакитна лиштва і зірки на хресті — білі. Деякі прапори мали поєднання жовтого і блакитного кольорів. Використовувався в прапорах і зелений колір.

 

Ведуча А чому саме синьо-жовті кольори є основою прапора?

 

Учень. Жовтий колір — це колір пшеничного поля, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. Жовтий колір — це ще й колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не

заколосився б життєдайний хліб.

 

Синій колір — це колір ясного, чистого, мирного неба. А невже без живлющої матері-води визрів би, заколосився б хліб? От вам і ще один блакитний колір — колір цариці води.

 

. Ведуча Сьогодні синьо-жовтий прапор майорить на всіх державних установах України, під ним ходять у моря-океани українські пароплави. Стрімко злітає це полотнище і на різних спортивних змаганнях, коли на п'єдестал пошани підіймаються українські спортсмени. Гордо розвівається синьо-жовте знамено, промовляючи всьому світу: «Є у світі Україна!»

 

Синьо-жовтий прапор України —  Це безхмарне небо, синє-синє,

 

А під небом золотіє нива, І народ — і вільний, і щасливий.

 

Прапор, як святиню, любі діти, Треба шанувати й боронити.

 

Прапор — символ нашої держави, Він для всіх ознака сили й слави.

 

 Ведуча. А що означає слово «гімн»?

 

Учень.   Слово   гімн   —   грецького   походження (дослівний переклад—похвальна пісня) — урочиста пісня, прийнята як символ державної,як символ державної, національної єдності.

 

Слова національного Гімну «Ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках XIX ст. відомий український поет Павло Чубинський, а музику — композитор Михайло Вербицький.

 

Це ті слова та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших же акордах, в них сконцентрована жива історія народів, їх прагнення до волі.

 

Своїм корінням гімни сягають глибокої давнини. Спочатку вони виконувалися на честь богів та героїв. З плином часу гімн став урочистою піснею, яка об'єднувала близьких за духом людей, надихала їх на добрі

справи, дарувала наснагу.

 Музична символіка нашого народу сягає часів Київської Русі. Можна сказати, що тоді роль державного гімну виконували бойові заклики та пісні, які створювали піднесений настрій перед битвами.

 

Лине пісня незабутня,Горда, величава.

 

В ній — надія на майбутнє, України слава.

 

Нею сонце зустрічає  Нашу Батьківщину,

 

День новий розпочинає — Сильна, неподільна.

 

До нових здобутків кличе Пісня Україну,

 

А зовуть її велично Всі Державним Гімном.   

 Звучить Гімн України.

 

Слово вчителя.

    Отже, сьогодні ми поведемо мову на тему «Україна в нас одна», про чарівну золоту сторону всіх людей наших.                

  Послухайте легенду.

  Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу таланта­ми. Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці - дисципліну і порядок. Діти Росії - владність, Польщі - здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики...

    Обдарувавши всіх, підвівся Господь бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Фона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

     - Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.

 -    Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги зну­щаються з вдів та сиріт, у своїй хаті нема правди й волі.

- Чого ж ти не підійшла до ллєш скоріш? Я всі таланти вже  пороздавав. Як же  зарадити твоєму горю?

   Дівчина хотіла вже йти, та Господь бог, піднявши прави­цю, зупинив її:

- Є у мне найцінніший дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня.

    Узяла дівчина Україна дарунок і  міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому із ясним облич­чям і вірою понесла пісню в народ.

Пісня «Моя Україна»

Золотавий вечір   Впав на тихі верби,

Солов'їна пісня в'ється вдалині,

І дрімлива річка   Між гаями в'ється.

Все це - Україна,  Все це я і ти.

Моя Україна - червона калина,

Журба журавлина - це земля моя.

Моя Україна - червона калина,

Надія єдина - це любов моя.

Золотаве плесо, Найгарніші квіти,

Доле ж моя, доле, Що  то принести,

Щоб моя родина,  Вся моя країна

В мирі та єднанні  Довіку жили,

Учитель. - А з чого для вас починається Україна?

Учні1. Це та стежина, що йду я ранком в школу нею. Це  вулиці і будинки мого рідного села, це береги річки Буга, це голубе плесо ставків, і всі ті кущики і дерева, що разом зі мною співають пісню мого дитинства.

2. Це мама рідна — найближчий порадник, вишитий рушник, а на тім рушникові - святая святих кожної сім’ї – хліб свіжий. Бо, як мовлять народні вуста, коли черст­віє хліб, то і душі черствіють.

 ( з’являється жінка, яка вишиває рушник і біля неї маленький хлопчик )  

  Ведучий. Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок, чорно­бривці, сині волошки. Навіть маленьку качечку-вутінку вишила.

Івасик. - Щo це буде, матусю?

Мати. - Українська святкова сорочечка.

Івасик. - Чому українська? - допитується Івасик.

Мати. — Бо вишиваю такі квіти, які ростуть на  нашій землі. А земля наша зветься Україною. І ти  - маленький українець.

Івасик. - А ви, мамо?

Мати. - А я українка, і татко, й бабуся, й дідусь. Ми - українсь­кого роду і любимо нашу землю, нашу мову, наші квіти.

Вишиванку я візьму, швидко одягнуся  і піду обніму я свою матусю.

      Кожен народ в своєму образі уособлює якогось птаха. Таким птахом для України є лелека.  Українці, які роз’їха­лись по всьому світі, створюють українські діаспори, об'єд­нуються, зберігають прадавні звичаї, обряди, традиції. А скільки українців кожен день покидає нашу нужденну Украї­ну.

 І білокрилими птахами хоч подумки летять у свої оселі до своїх рідних.

     Про нашу славну Україну народ склав прислів'я, вислов­люючи свою любов до рідної землі, своє зачарування, тугу.

- А які ви знаєте прислів’я про Україну?

Наприклад:1. Кожному мила своя сторона,

2. Всюди добре, а дома найліпше.

3. Який рід, такий і плід.

4. Рідна земля  і в  жмені мила.

5. Кожному птаху своє гніздо миле.

6. Мій мир, мій рай, мій рід, Україна, то мій рідний край.

Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробуванні і не скорилася. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.                                   

           Учень. Так давайте ж примножувати багатства нашої України, нехай наливається добром кожне серце! Нехай кожний з вас відчує гордість за нашу державу, бо ми - діти твої, Україно!

1 – й учень. Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці –

Де той рік, де той місяць, той проклятий день,

Коли ми перестали гордитись, що ми - Українці!

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є в нас дума, яка ще од Байди нам в'ється,

І що ми в Україні - таки ж український народ,

А не просто населення, як це у звітах дається.

 

2 –й учень. Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя і сил,

Можна жити хохлом і не згіркне від того хлібина.

Тільки ж хто колись небо прихилить до наших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...

ПІСНЯ: «Помолюсь за Україну»

 

 

Дякую всім за увагу!