Проблема, над якою працювала в міжатестаційний період:
"Формування історичного мислення
шляхом впровадження інноваційних технологій
на уроках історії"
"Без знання минулого неможливе точне поняття про сучасність",- справедливо наголошував видатний український історик і державний діяч М.Грушевський. У сучасному суспільстві відбуваються важливі зміни, і ми змушені переосмислити багато важливих подій.
Нові підходи до вивчення історії ХХІ століття мають бути спрямовані на виховання соціально адаптованого, свідомого громадянина України, здатного творчо й виважено розв'язувати проблеми у процесі самореалізації особистості. Викладання історії в школі вимагає від вчителя творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів і засобів, наочного матеріалу та використання аудіовізуальних засобів. Саме вчитель, як наставник, мусить навчити дитину мислити, шукати аргументи для підтвердження чи спростування тієї чи іншої точки зору.
Особистість дитини, її потреби та інтереси – це пріоритетні питання, які зараз повинні турбувати суспільство. Головна мета – зробити навчання і його результати корисними для учнів і нині, і в майбутньому, розв'язати питання порядку денного – "як навчити", "як створити умови для навчання".
Розвиток творчої особистості дитини вимагає кардинальних змін у свідомості учня та породжує необхідність перебудови традиційної діяльності вчителя, зміну його ролі у процесі взаємовідносин, що виникають на уроці. Розвиток продуктивних сил на сучасному етапі вимагає від людини не лише відтворювати отриману раніше інформацію, а вміти вільно орієнтуватись в інформаційному просторі, самостійно добирати потрібну для власної діяльності інформацію.
Я вважаю, що у кожного учня є свої природні задатки і свої можливості для творчого розвитку. Тому добиваюся, щоб кожен учень досягав про вивченні максимум для нього можливого. В цьому велику роль відіграють інноваційні технології навчання.
Для того, щоб досягнути успіху,я ставлю перед собою такі завдання:
1) Використовувати різноманітні форми, прийоми і методи на уроках.
2) Розвивати в учнів прагнення до успіху.
3) Навчити працювати, виконувати завдання, робити пропозиції.
4) Розвивати творчі здібності : спостережливість, уяву, пам'ять, уміння аналізувати, теоретичне мислення.
5) Кожен урок повинен бути підсумком та емоційним відкриттям.
Використання різних форм навчання дає можливість мені простежити за роботою учня при вивченні певної теми, об`єктивно оцінити його навчальну діяльність. Сприяє виявленню глибини знань для створення проблемної ситуації. Посилене створення таких ситуацій показує усвідомлення учнями програмного матеріалу, відсутність прогалин. Проблемні ситуації дуже різноманітні за тематикою, змістом та складністю.
Учні досягнуть творчих результатів з історії тільки тоді, коли вчитель буде усвідомлювати, що дитина постійно перебуває під тиском потоку інформації, яка впливає на її свідомість і почуття.
Педагогам, котрі відважилися працювати з інтерактивними методами, я пропоную запам'ятати кілька правил організації навчання на уроках.
Правило перше. Треба залучити до роботи в тій чи іншій мірі всіх учнів. Для цього корисно використовувати методи, що дозволяють включити всіх учасників семінару в обговорення.
Правило друге. Треба потурбуватися про психологічну підготовку учнів. А саме, не всі, хто прийшов на урок, готові психологічно до безпосередньої участі задіяння в тій чи іншій формі роботи. Дається взнаки закомплексованість, скованість, традиційність поведінки.
Правило третє. Тих, хто навчається методиці інтерактиву, не повинно бути багато. Кількість учасників і якість навчання можуть бути пропорційно залежними. Тільки тоді можлива продуктивна робота в малих групах. Важливо, щоб кожного учня почули.
Правило четверте. Уважно підготуйте приміщення для роботи. Це суттєвий аспект. Клас повинен бути підготовлений так, щоб учасники могли легко пересідати для роботи у великих і мали групах. Іншими словами, треба створити фізичний комфорт для учасників.
Правило п'яте. З увагою поставтеся до питань процедури з регламенту. Намагайтеся не порушувати їх. Наприклад корисним буде домовитись про те, щоб всі учасники виявили толерантність стосовно будь-якої позиції, поважали право кожного на свободу слова.
Правило шосте. З увагою поставтеся до поділу учасників семінару на групи. Спочатку на добровільних засадах. Потім доречно використовувати принципи випадкового вибору.
Однією з основних форм роботи на уроці, була і надалі залишається гра. "Гра - це велике світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається важливий потік уявлень", - відзначав видатний педагог сучасності В. О. Сухомлинський. Захопившись учні не помічають, що вчаться орієнтуватися в незначних, поповнюють запаси знань, розвивають фантазію. Навіть найпасивніші включаються в роботу на уроці з великим бажанням, докладаючи зусиль, щоб не підвести своїх товаришів. Розвиток пізнавального інтересу до вивчення історії починається з „занурення в океан історії”, створюються ситуації за заданими алгоритмами „Що, де, коли, як, хто, чим, чому”. За допомогою цих питань з'являється інтерес до історії як науки, діти замислюються над перспективами її розвитку.
Як правило навчання я реалізовую за чотири етапи:
1. Введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу.
2. Підготовка до проведення гри(викладання сценарію, визначення ролей,завдань).
3. Проведення гри.
4. Обговорення.
Практикою доведено, що високу ефективність мають уроки, на яких використовуються ті методи, що підвищують пізнавальну активність учнів.
До таких методів відносять і дискусійні, які є основою проблемного навчання. Умовою для створення проблемної ситуації є включення в урок кількох, інколи суперечливих, поглядів з проблеми, що вивчається. На відміну від традиційних уроків, таке навчання полягає не тільки у пізнанні історичних фактів та подій, а й у розкритті причинно-наслідкових зв'язків, сприяє самостійному здобуванню знань, критичному мисленню, пошуковій роботі школярів.
Проблема використання дискусій у навчальному процесі перебувала і перебуває в центрі уваги педагогів. Наприкінці ХХ століття дискусію почали широко застосовувати в процесі навчання історії в школі. Зокрема, О. Пометун та Л. Пироженко досліджували дискусію в контексті інтерактивних технологій; К. Баханов – як модель навчання в школі; М. Короткова, О. Степанищев вивчали питання організації та проведення різних видів дискусій; В. Приходько – способи організації груп під час обговорення.
Вивчаючи і застосовуючи досвід Н. О. Вєнцевої, звертаю увагу на особливі актуальні проблеми впливу дискусій на мотиваційну сферу учнів.
При використанні дискусійних методів учні прагнуть до самостійного творчого пошуку, який пробуджує почуття гідності, самоповаги, що у свою чергу, впливає на ставлення до школи, допомагає досягти кращих результатів та збільшити мотивацію навчання.
Для підготовки та проведення уроків користуюся програмами Power Point,яка супроводжує лекційну частину заняття, сприяє кращому засвоєнню матеріалу. Екран дисплея і слово учителя – дієві засоби розвитку мовлення і критичного мислення. Учні навчаються слухати мову, дивитись та усвідомлювати екранний образ, що поглинає розуміння лекції. Крім того,це дає змогу «оживити» урок.
Використання презентацій передбачає активну взаємодію учителя та учня, адже створити презентацію уроку – лекції допомагають школярі: одна група підбирає демонстраційний матеріал і створює слайди, готує текстову інформацію до них, друга займається оформленням презентацій, дизайном.
На відміну від звичайних уроків, метою яких є оволодіння знаннями, вміннями та навичками, нестандартний урок найбільш повно враховує вікові особливості, інтереси, нахили, здібності кожного учня. У ньому поєдналися елементи традиційних уроків - сприймання нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення - але у незвичайних формах.
Саме такі уроки містять в собі елементи майбутніх технологій, які при групуванні їх у певну систему, що грунтується на глибокому знанні потреб, інтересів та здібностей учнів, можуть стати дійсно інноваційними.
Я вважаю, що основна мета вчителя-історика полягає у сприянні критичному розвиткові школярів, які б уміли аналізувати, узагальнювати новий матеріал, а також поєднувати вже відоме з невідомим. Ця мета реалізується, коли вчитель практикує поєднання активної самостійної роботи з поясненням учителя, коли застосовуються індивідуальні, групові, колективні форми творчості.
Учитель повинен прагнути успіху учня, доброзичливих взаємин під час навчання. На історичну освіту завжди покладались завдання, пов’язані з формуванням активності, толерантності, особистого ставлення до подій, історичного аналізу.
Працюючи в режимі постійних пошуків та новизни,учні розвивають мислення та уяву, набувають комунікативних навичок монологічного мовлення, виявляють творчі можливості.
Критеріями результативності опрацьовуваної проблеми є:
- підвищення пізнавального інтересу школярів до предмета;
- підвищення якості знань учнів;
- логічності подавання навчального матеріалу, що позитивно позначається на рівні знань учнів;
- організації проектної діяльності учнів щодо створення навчальних матеріалів під керуванням вчителя;
- підвищенню рівня використання наочності на уроках;
- розвиток емоційної й естетичної чутливості школярів;
- створення постійного поля психологічної комфортності.